Повторення - необхідна складова навчального процесу


(методичні рекомендації)

Повторення — це постійне повернення до старих знань, систематичне відтворення їх у пам’яті учнів. Повторення навчального матеріалу є необхідною частиною процесу навчання. І теоретичні висновки, і практичний шкільний досвід показують, що міцне засвоєння знань, умінь і навичок не може бути забезпечене без багаторазового повторення. Якщо нові поняття спираються на раніше засвоєні, то вони не тільки розширюють і поглиблюють старі поняття, а й зміцнюють їх.

Основні вимоги до організації повторення

Цілеспрямованість, усвідомлення учнями завдань, що стоять перед ними. Знання учнями мети і плану роботи з повторення, розуміння важливості й необхідності його мобілізують на подолання труднощів, сприяють розвитку їхньої волі й уваги, підвищують ефект повторення.

Активність у процесі повторення. Воно має бути не пасивним відтворенням вивченого, а поглибленням розуміння. Часто повторення застосовується і для розширення знань. Повторення не тільки закріплює пройдене, а й ставить перед учнями нові проблеми, вимагає розгляду предметів і явищ в інших зв’язках і умовах.

Ретельний добір і планування матеріалу для повторення. Насамперед учитель відбирає основний матеріал. До основних положень він буде повертатися доти, доки всі учні міцно не засвоят необхідні знання чи дії. З основних виводяться похі: ні положення, а при вивченні похідних положе щоразу в новому вигляді повторюються основ При доборі матеріалу вчитель мусить враховувати який матеріал не вимагає багатьох повторювань, який треба систематично повторювати. Чим складніший матеріал, тим більша кількість повторював потрібна для його засвоєння.

Попередження можливих помилок при закріпленні матеріалу. Велике значення при цьом має старанність початкового засвоєння й першої засвоєння матеріалу, правильність його розумінн. У процесі повторення педагог забезпечує контроль за правильністю відтворення знань. Усі помилкові асоціації варто попереджати, а в разі їхнього виникнення — негайно усувати.

Забезпечення зв’язку між новим і пройдених матеріалом. Кращим методом буде той, який забезпечує вивчення основ знань і поступовість додавання до них нового матеріалу. Кожне нове поняття буде невеликим доповненням до вже відомих знань. Нові знання можуть бути засвоєні лише за умови, коли нові поняття й уявлення асоціюються зі старими, накопиченими раніше. Внутрішній логічний зв’язок між старим і новим матеріалом — передумова систематичних, міцних і усвідомлених знань.

Розмаїтість прийомів повторення. Важливу роль у попередженні одноманітності повторення відіграють елементи нового. У процесі повторення й особливо під час періодичних і підсумкових повторень варто вдаватися до перегрупування матеріалу, а також змінювати методи, прийоми повторення.

Правильний розподіл повторень у часі. Міцне засвоєння навчального матеріалу на основі повторень, розподілених у часі, забезпечує не поверхове, а ґрунтовне і глибоке розуміння матеріалу. Тільки в цьому випадку нові знання добре узгоджуються з уже відомими. Правильний розподіл повторень у часі заощаджує кількість повторень. Повторення треба розподіляти протягом усього навчального року з огляду на вік учнів і складність матеріалу, а також ураховувати дію законів забування.

Зв’язок, органічне сполучення окремих видів повторення. Основні види повторення: повторення пройденого на початку навчального року, поточне повторення в процесі вивчення нового матеріалу, періодичне повторення пройдених розділів, тем курсу й підсумкове повторення — повинні правильно співвідноситись у загальній системі повторення вивченого матеріалу.

Якщо вчитель буде дотримуватися цих вимог, його учні підуть у життя продуктивно навченими, з міцно закладеним фундаментом основних знань, на які легко будуть накладатися нові.

Як організувати повторення на початку року?

Повторення пройденого на початку року — дуже важливий етап у нарощуванні його кількості і якості. Необхідність повторення на початку навчального року зумовлюється ше й тим, що за час літніх канікул частина знань, необхідних для успішного, подальшого навчання, забувається. Учні повинні побачити й перевірити, що вони пам’ятають, а що забули. Це дуже важливо хтя свідомого навчання, забезпечення активності. Уроки повторення на початку навчального року дають учителю можливість визначити, які розділи програми добре засвоєні всім класом, які знання та правіша забулися, які прогалини і чи значні вони в знаннях, уміннях, навичках учнів. Усе це надалі має враховувати вчитель. Він мусить потурбуватися, щоб прогалини в знаннях були усунуті спеціально організованим повторенням. Частково це робиться вже в перші тижні навчального року, а частково протягом року. Певну роль учитель відводить індивідуальній роботі з учнями.

Уроки перших двох тижнів навчального року — це уроки повторення в поєднанні з вивченням нових знань. Спершу вчитель повинен зробити аналіз програми, і це дозволить йому запланувати матеріал, який насамперед треба повторити і зміцнити для успішного просування вперед. Обсяг матеріалу для повторення визначається складністю предмета й рівнем підготовки учнів.

Повторення має бути посильним для учнів. Не слід їх перевантажувати значною кількістю діагностичних завдань. У зв’язку з цим учитель ретельно продумує систему контрольних і тренувальних вправ, визначає обсяг матеріалу для повторення, організацію роботи. У процесі повторення він з’ясовує ступінь володіння учнями тими поняттями, що будуть необхідні для вивчення нового.

Як організувати поточне повторення?

Найкращим способом освіжити в пам’яті й закріпити пройдений матеріал є повторення його в природному зв’язку з вивченням нового матеріалу.

Учитель, який правильно будує урок, ніколи не пропустить можливості логічно пов’язати між собою нове і старе, тому що тільки так можна міцно засвоїти систему наукового знання.

Поточне повторення:

• допомагає створити у свідомості учня систему навчального предмета, розділу або теми, установити взаємозв’язки між їх частинами;

• закріплює в пам’яті найважливіші факти тощо, систематизує їх;

• забезпечує цілісне уявлення про вивчений матеріал;

• готує учнів до свідомого засвоєння нових знань;

• забезпечує міцне засвоєння нового матеріалу, розгляд його в нових аспектах і умовах;

• допомагає вчителеві з’ясувати глибину засвоєння знань, виявити прогалини в знаннях, намітити заходи та організувати роботу для виправлення неточностей і помилок;

• сприяє вихованню почуття успіху, упевненості у своїх силах, прагнення до вдосконалення знань.

Велику роль відіграє та обставина, що учні бачать результати своєї роботи, своє зростання, а також свої проблеми і недоліки. Повторення сприяє і вихованню почуття відповідальності.

Найбільш природно повторення пройденого здійснюється в процесі викладу нового матеріалу. Повторення в цьому випадку входить як складова і невід’ємна частина викладу нових знань. Раніше засвоєні знання при цьому відразу використовуються, слугують основою сприйняття й розуміння нового. Між невідомим і відомим установлюються зв’язки, що забезпечують логічне закріплення знань. Переваги навчання через систематичне повторення старого в новому незаперечні й мають бути використані сповна. Раніше засвоєний матеріал допомагає сприймати новий.

Як організувати періодичне повторення?

Періодичне повторення — органічна частина пе-дагогічного процесу, метою якого є міцне і якісне навчання. Завдання його — запобігти забуванню знань, умінь, поглибити «сліди» навчання у свідомості, зміцнити поки неміцні зв’язки із загальною системою.

Періодичне повторення використовується для того, щоб:

• зібрати знання учнів у систему;

• забезпечити розуміння основних закономірностей досліджуваних явищ і фактів у їхніх зв’язках;

• поглибити знання й уміння;

• систематизувати знання й уміння;

• установити зв’язки між матеріалом інших предметів.

Найважливішим питанням під час організації періодичних повторень є добір і планування матеріалу, мотивація мети повторення, уміння зацікавити учнів, організація їхньої класної та, особливо, домашньої роботи.

Повторення матеріалу теми чи розділу зазвичай займає один урок. За цей час треба розглянути великий обсяг знань. Звичайно, усе пройдене повторити неможливо та й потреби в цьому немає. Треба ви¬ділити й відібрати головне, істотне, те, що утворює струнку єдність компонентів цілісної системи, де чітко проглядаються зв’язки, що утворюють ціле.

Уміння цікаво організувати повторення — ще одна важлива умова його ефективності. Тут велику роль відіграє новий підхід до вивченого. Якщо вчитель ставить запитання, формулюючи їх по-іншому, ніж він це робив раніше, пропонує на пройдені пра вила нові вправи, задачі, приклади, організовує виконання інших дослідів, розгляд нових відеосюжетів, використання незнайомих наочних посібників, то він має великі шанси на досягнення позитивного ефекту.

Основні вимоги

щодо вивчення стану викладання навчального предмета

У процесі вивчення стану викладання навчального предмета та рівнянавчальних досягнень учнів треба дотримуватись таких вимог:
1. Бути чесним, справедливим, тактовним (не піддаватись емоціям), доброзичливим, уважним до педагогів та учнів.
2. Ретельно слід готуватися до перевірки: вияснити цілі та завдання викладання предмета, теми та розділи, які мають бути пройдені до часу початку вивчення, методику викладання тем, які будуть вивчатися учнями в процесі вивчення стану викладання, вимоги до знань, умінь та навичок учнів, які повинні бути прищеплені їм.
3. Плануючи перевірку стану викладання окремих предметів, адміністрація школи має особливу увагу приділити класам, учні яких мають найнижчі навчально-виховні успіхи.
4. Вивчення слід розпочинати із бесіди з учителями, класними керівниками,практичним психологом. До тих, кого перевіряють, обов’язково доводити мету, форми та методи перевірки (програму вивчення). Плани вивчення не слід тримати в таємниці, а намагатися допомогти педагогам психологічно адаптуватись до аналізу їхньої діяльності. У такому випадку виграє школа, бо мета вивчення має бути одна - сприяти поліпшенню результативності роботи педагогів та учнів.
5. Вивчення необхідно проводити з використанням різноманітних методів та форм контролю, дотримуючись методик оцінки стану та результативності навчально-виховної роботи в процесі викладання предмета. Тільки органічне поєднання методів та форм контролю дасть справжню інформацію про рівень навчальних досягнень школярів, допоможе виявити позитивні сторони процесу викладання та надати за потреби конкретну допомогу окремим чи групі педагогів, а в деяких випадках і цілому педагогічному колективу.
6. При аналізі уроків, відвіданих у ході вивчення стану викладання навчального предмета, слід дотримуватись певних науково-педагогічних вимог щодо оцінки уроків. Добре, якщо у навчальному закладі розроблені критерії оцінки якості уроків, яких мають дотримуватися всі вчителі і постійно вести пошуки шляхів удосконалення їх результативності.
7. Головний результат вивчення стану викладання - це рівень навчальних досягнень школярів, який для об’єктивної оцінки роботи вчителів треба порівняти з рівнем навчальних можливостей та потреб кожного школяра. Завдання кожного керівника - вивчити залежність якості знань від рівня розвитку учнів та допомогти вчителю врахувати особливості учнів певних класів. Аналіз рівня навчальних досягнень учнів треба проводити порівняно з попередніми результатами вивчення (в динаміці), що дасть змогу правильно оцінити роботу педагога з підвищення якості їхніх знань.
8. Вивчення буде ефективним тільки тоді, коли вчителі не тільки виконуватимуть рекомендації й поради перевіряючого, а й самі аналізуватимуть свою роботу. Для шкільного адміністратора таке вивчення і аналіз буде джерелом узагальнення педагогічних явищ.
9. Вивчення також має закінчуватися бесідами перевіряючих з учителями, учнями, практичним психологом, класними керівниками, бібліотекарем, батьками. Цінність бесід полягає в тому, що вони допомагають порівнювати висновки перевіряючого і думки тих, кого перевіряють, щодо причин успіхів чи невдач та намітити конкретні шляхи покращення навчально-виховної роботи.
10. Зв’язок між рівнем навчальних досягнень учнів і рівнем викладання предмета має бути вірно визначений не лише керівником навчального закладу, а й учителем, щоб останній зрозумів, що рівень знань учнів значною мірою залежить від змісту й якості його роботи.
Алгоритм
вивчення стану викладання навчального предмета
1. Підготовчий етап:
1.1. Визначити склад комісії (доцільно, щоб до неї входили члени методичної ради, вчителі-методисти та старші вчителі, керівники методичних об’єднань на чолі з директором чи заступником директора школи з навчально-виховної роботи) та терміни вивчення.
1.2. Розподілити обов'язки між членами комісії.
1.3. Ознайомити членів комісії з пам'яткою та критеріями оцінки.
1.4. Спільно з членами комісії:
- вивчити пояснювальну записку до навчальної програми;
- переглянути відповідні інструктивно-методичні листи.
1.5. За допомогою календарного планування вчителя з'ясувати, які теми навчального предмета контрольованих класів вивчатимуться впродовж часу, відведеного для перевірки.
1.6. За підручником поновити у пам'яті основний зміст навчального матеріалу, який вивчатиметься у цей період.
1.7. За класними журналами, зошитами для тематичних оцінювань установити рівень навчальних досягнень учнів, визначений учителем.
1.8. Разом із практичним психологом, класними керівниками вивчити рівень навчальних можливостей та освітніх потреб школярів.
1.9. Визначити класи, в яких буде проводитися контрольна перевірка рівня навчальних досягнень учнів (звернувши особливу увагу на найскладніші), її форми та дати проведення.
1.10. Визначити членів комісії, які добиратимуть тексти для контрольних діагностувань.
1.11. Визначити членів комісії, які аналізуватимуть результати діагностування.
1.12. Визначити, яким чином і в якій формі будуть готуватися членами комісії матеріали за результатами вивчення.
2. Практичний етап (упродовж 10 – 15 днів):
2.1.Провести перевірку рівня навчальних досягнень учнів та аналіз її результатів (можна проводити на будь-якому етапі вивчення, краще
на початку).
2.2. Вивчити стан навчально-матеріальної бази, навчально-методичного забезпечення та стан викладання предмета за розробленою пам'яткою (достатню увагу акцентувати на відстеження його впливу на результативність навчальних успіхів учнів).
3. Підсумково-аналітичний етап:
3.1.Провести аналіз матеріалів членів комісії за підсумками вивчення.
3.2. Підготувати проект підсумкового документа за матеріалами вивчення (проект наказу, доповіді тощо).
3.3. Підготувати проект рішення.
3.4. Обговорити проект підсумкового документа та рішення з членами комісії та за участю тих, хто піддавався контролю.
3.5. Підготувати остаточний документ з урахуванням пропозицій до проекту, які були висловлені членами комісії та вчителями-предметниками.

Приблизна структура бесіди адміністрації школи з учителями перед початком вивчення стану викладання навчального предмета та рівня навчальних досягнень учнів з нього
1.Наскільки наявна навчально-матеріальна база відповідає вимогам програми.
2. Виконання навчального плану, програми. Кількість уроків за навчальним планом, фактично проведено. Якщо є відставання, то вказати причини. Розробка заходів з ліквідації відставання.
Виконання практичної частини програми. Система письмових робіт, їх кількість, якість виконання учнями.
3. Рівень навчальних досягнень школярів. Як він змінився з часу попереднього вивчення стану викладання?
Чи всі проведені тематичні оцінювання, кількість учнів, які не здали всі передбачені тематичні оцінювання в поточному навчальному році, причини. Робота з координації навчальних досягнень школярів. Виставлення балів за семестр, обґрунтування виставлених окремих балів. Яка робота проводиться з підвищення рівня навчальних досягнень школярів. Система роботи з учнями, які мають високий, та тими, що мають початковий рівні навчальних досягнень. Контроль за рівнем засвоєння програмового матеріалу учнями.
4. Якість планування навчально-виховної роботи з предмета, підготовки до уроків.
5. Робота з формування інтересу до знань, навчання, над розвитком пізнавальних інтересів, мислення.
6. Застосовувані методи, форми, засоби, технології проведення навчальних занять.
7. Робота з підготовки школярів до тематичного оцінювання. Форми їх проведення.
8. Використання наочності, приладів, посібників, технічних засобів навчання на різних етапах уроку.
9. Позакласна робота з предмета. Гуртки, клуби за інтересами. Предметні вечори, олімпіади, конкурси, учнівські конференції, випуск стінгазет тощо.
10. Робота з підвищення педагогічної майстерності. Робота з самоосвіти. Участь у семінарах, нарадах, засіданнях методичних об'єднань. Відвідування уроків у вчителів своєї школи. Робота з вивчення і впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду. Які підготовлено методичні розробки уроків, доповіді, публікації тощо?
11. Які відчуває труднощі в роботі, яка потрібна допомога?
12. Підсумки роботи (доцільно, щоб учитель підводив підсумки своєї роботи за результативністю (рівень навчальних досягнень школярів у динаміці).
Перевірка
рівня навчальних досягнень учнів
у процесі вивчення стану викладання навчальних предметів
Перевірка рівня навчальних досягнень учнів - невід'ємна складова процесу вивчення стану викладання навчальних предметів, адже як можна говорити про роботу вчителя, не відслідковуючи її результативності.
Вивчення стану викладання у процесі спостереження уроків і позакласних заходів дає можливість бачити учнів безпосередньо в процесі навчальної праці. Зміст, форми, методи навчальної роботи школярів на навчальних заняттях, перевірка якості підготовки учнів до уроків, рівень засвоєння головного безпосередньо на уроці, міцність засвоєння пройденого матеріалу, ставлення різних учнів до різних видів навчальної діяльності яскраво характеризують важливі сторони наслідків спільної роботи вчителя і учнів.
Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів має бути всебічним, тобто визначати, наскільки вони глибокі, міцні, як учні вміють їх демонструвати усно і письмово, чи вміють застосовувати набуті знання на практиці. До показників якості знань, яких учні набувають під час вивчення навчального матеріалу з предмета, відносять глибину, повноту, обсяг, оперативність, міцність, гнучкість, конкретність, узагальненість, системність, усвідомленість, згорнутість і розгорнутість.
Перед перевіркою рівня навчальних досягнень школярів треба проаналізувати пройдений матеріал і встановити, якими знаннями, уміннями і навичками вони мають володіти, визначити рівень навчальних досягнень учнів (класні журнали, зошити для тематичних оцінювань, зошити для лабораторних та практичних робіт, зошити для розвитку мовлення тощо).
Рівень навчальних досягнень школярів вивчають через спостереження за організацією та рівнем їхньої навчальної роботи на уроках, факультативних та індивідуальних заняттях, курсах за вибором, заняттях гуртків, клубів, студій, роботі на пришкільній навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику тощо і перевірку фактичного рівня знань, умінь і навичок у процесі проведення співбесід, письмових робіт, тестувань, практичних робіт тощо.
Під час вивчення рівня навчальних досягнень школярів адміністрація навчального закладу має з’ясувати:
- наскільки знання, уміння і навики відповідають державним стандартам;
- наскільки рівень навчальних досягнень кожного учня відповідає рівню його навчальних можливостей;
- які типові позитивні сторони і недоліки в знаннях і практичній підготовці учнів та причини цього;
- чи правильно оцінює вчитель знання, уміння і навички учнів, а якщо є відхилення від критеріїв, то в чому полягають характерні прояви формалізму та необ'єктивності;
- що робить і чи все робить учитель для покращення рівня навчальних досягнень школярів?
З учнями, в яких виявлено прогалини у знаннях програмового матеріалу, повинна бути проведена адміністрацією навчального закладу, класним керівником чи вчителем необхідна співбесіда для встановлення їх причин.
Основні вимоги до аналізу адміністративного контрольного діагностування та прийняття рішення за підсумками його проведення
1. Результати контролю слід аналізувати:
- з урахуванням рівня навчальних можливостей дітей (доцільно мати в навчальному закладі відомості про навчальні можливості учнів кожного класу);
- разом з учителем.
2. Дуже добре проводити порівняльний аналіз (з урахуванням результатів попередніх перевірок).
3. Приймати рішення за підсумками контролю треба разом з учителями.
Якщо в процесі перевірки виявлено серйозні прогалини в знаннях учнів класу, то:
- виявити послідовність різноманітних письмових робіт, які виконували учні цього класу з даного предмета;
- з’ясувати, як учитель перевіряє письмові роботи, яка робота проводиться над допущеними помилками;
- виявити зв'язок між рівнем навчальних досягнень школярів і якістю викладання предмета. При цьому важливо, щоб цей зв'язок був правильно визначений не тільки перевіряючим, але й учителем;
- глибоко і всебічно проаналізувати причини низького рівня навчальних досягнень школярів і разом з учителем намітити конкретні заходи щодо їх подолання.
Якщо в процесі перевірки виявлено серйозні прогалини в знаннях окремих учнів, то шкільному адміністратору разом з учителем слід організувати додаткові індивідуальні заняття з такими школярами.
Цю роботу треба проводити у тісній співпраці зі шкільним психологом, класними керівниками, вихователями груп продовженого дня, батьками учнів.
До роботи з ліквідації допущених помилок мають бути задіяні вчителі, класні керівники, практичний психолог, педагог-організатор, вихователі груп продовженого дня.
Основні вимоги до висновків за наслідками спостереження уроків
1. Органічний зв’язок з метою відвідування (вивчення стану викладання та його зв'язок з рівнем навчальних досягнень учнів), фіксація ступеня її реалізації.
2. Бути обґрунтованими (характеризувати тенденції до змін, які відбуваються у діяльності вчителя).
3. Розкривати причини позитивних результатів та недоліків.
4. Бути об'єктивними (виробляти їх на основі фактичних даних про рівень навчання і виховання учнів на уроках).
5. Бути конкретними (торкатись яких-небудь сторін уроків, що впливають на якість навчально-виховного процесу).
6. Бути переконливими, чіткими.
7. Бути сформованими на наукових засадах (на основі сучасної теорії навчання і виховання).
Вимоги до рекомендацій, які даються вчителеві після відвідування уроків у процесі вивчення стану викладання предмета
1. Відображати характерні позитивні тенденції та недоліки в роботі вчителя (порівняно з матеріалами попереднього вивчення).
2. Орієнтувати вчителя на усунення причин, що зумовили недоліки.
3. Бути реальними (учитель зможе їх виконати, а школа створити необхідні умови).
4. Бути конкретними.
5. Передбачити розвиток наявного у вчителя досвіду.
6. Мати дійовий характер (передбачати наступний контроль за їх виконанням).

Примірна структура
підсумкового матеріалу
за результатами
внутрішньошкільного контролю
1. Назва об'єкта, який контролювався, з якої теми та в які терміни.
2. Ким проводився контроль.
3. Форми, методи, засоби контролю, які застосовувалися.
4. Аналіз результатів контролю відповідно до циклограми (пам'ятки) вивчення з відповідною констатацією фактів. Висвітлення кращих сторін вивчення та недоліків, прорахунків, упущень тощо.
5. Розробка конкретних рекомендацій щодо вдосконалення роботи з даного питання.
Вимоги
щодо оформлення підсумкового документа з вивчення стану викладання предмета
1. Об’єктивність аналізу.
2. Логічна послідовність викладу:
- тісний логічний зв'язок усіх компонентів документа;
- повна, наукова виявленість причинно-наслідкових зв'язків між констатованими фактами;
- виділення головного.
3. Повнота інформації (зміст документа повинен охоплювати основні етапи вирішення питання).
4. Якість і точність викладу матеріалу, відсутність суперечностей.
5. Переконливість викладу (доказовість, аргументація викладу фактами).
6. Лаконічність викладу.
7. Дотримання етикету, характерного для ділових паперів та загальних положень Інструкції щодо ведення ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах І - ІІІ ступенів.
Вимоги до висновків (довідки) за підсумками вивчення стану викладання навчальних предметів та рівня навчальних досягнень школярів
Узагальнюючи матеріали стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів, треба пам'ятати, що об'єктивність висновків забезпечуватиметься тоді, коли буде створена обстановка взаємної довіри і доброзичливості між перевіряючим і вчителем.
1. Висновки мають відповідати фактичному стану викладання предмета та рівню навчальних досягнень учнів з нього, ґрунтуватися на конкретних фактах, які спостерігалися у процесі вивчення.
2. Мають бути об'єктивними і правильно відображати навчально-матеріальну, навчально-методичну базу викладання предмета, фахову та методичну підготовку вчителя і його роботу над її підвищенням, стан навчально-виховної роботи як на уроках, так і в процесі позакласної роботи з предмета, рівень навчальних досягнень школярів та результативність їхньої участі в олімпіадах, конкурсах різних рівнів.
3. Висновки треба складати з обов'язковим урахуванням законодавчо-нормативної бази викладання навчального предмета, вимог навчальної програми.
4. Висновки мають бути педагогічно грамотними, тобто оцінка стану викладання і рівня навчальних досягнень учнів має випливати з вимог сучасної педагогічної і психологічної наук та методики викладання навчального предмета.
5. Висновки мають бути диференційованим документом, у якому враховані особливості роботи педагога з урахуванням створених для цього умов та рівень навчальних досягнень учнів з урахуванням їхніх навчальних можливостей.
6. У висновках мають бути розкриті позитивні і негативні сторони викладання предмета, рівня навчальних досягнень учнів, показані зміни, що відбулися з часу попереднього вивчення цього питання. Особливо уважно слід проаналізувати причини виявлених недоліків і лише на основі такого аналізу можна визначити конкретні заходи, вживання яких допоможе вчителю, групі вчителів, педагогічному колективу покращити роботу.
7. Висновки мають формулюватися чітко, лаконічно, уникаючи багатослів'я, зайвих деталей, які не мають суттєвого значення для характеристики стану викладання. Оцінку треба обґрунтовувати невеликою кількістю найбільш важливих і типових фактів. Їх має бути досить для підтвердження правильності висновку. У висновок доцільно заносити тільки типові факти, які характерні для роботи вчителя чи декількох учителів.
8. Формулювати висновки слід у певній послідовності, щоб структура довідки відповідала змісту вивчення стану викладання, тим завданням, які ставили перед собою шкільні адміністратори і члени комісії з вивчення (доцільно, щоб структура довідки відповідала структурі пам'ятки вивчення).
9. До довідки можуть додаватися таблиці результатів навчальних досягнень учнів, схеми, діаграми тощо. Для поширення передового педагогічного досвіду шкільні адміністратори до довідки можуть додати:
- аналіз найбільш характерних уроків, позакласних заходів (їх конспекти), які спостерігалися у процесі вивчення;
- окремі найбільш характерні роботи учнів;
- зразки поурочних планів учителя; зразки аналізів уроків, позакласних заходів, написаних перевіряючим.

ПРОГРАМИ, ПІДРУЧНИКИ ТА ПОСІБНИКИ

Як готувати домашні завдання

Рекомендації учням1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний. 3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках. 4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання. 6. Між уроками роби перерви.7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати. 8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці). 9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження. 10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. 11. Складай план усної відповіді. 12. Перевіряй себе.

Матеріал взято з сайту http://teacher.at.ua/publ/jak_gotuvati_domashni_zavdannja/24-1-0-4536

Кiлькiсть переглядiв: 400